Щоб вимовити той чи той звук, необхідний достатній цілеспрямований струмінь видихуваного повітря. Іноді буває так, що дитина не розрізняє ротового і носового дихання, воно є поверховим, переривчастим, а видихуваний повітряний струмінь коротким. Для вироблення правильного мовленнєвого дихання стануть у нагоді спеціальні вправи. Слід пам’ятати, що тривале багаторазове їх виконання може призвести до запаморочення, тому робити вправи потрібно не більше 1-2 хвилин, уникаючи втоми.
Пропонуємо окремі зразки вправ:
«Повітряна кулька» – надути щоки. Повільно і плавно випускати повітря через губи, витягнуті трубочкою.
«Хом’ячок» – поперемінно надувати щоки.
«Футбол»:
а) губи витягнути вперед. Здувати ватну (пінопластову) кульку на протилежний край столу (між двома кубиками чи у імпровізовані ворота). Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря був вузьким, а не розсіяним, щоки не надувалися;
б) рот трохи відкрити. Губи у посмішці. Широкий язик покласти на нижню губу. Наче вимовляючи звук «ф-ф-ф», дути на язик так, щоб скерувати кульку у потрібному напрямку.
«Свищик» – взяти чисту скляну пляшечку. Кінчик язика висунути так, щоб він торкався краю горлечка пляшечки. Зі звуком «ф-ф-ф» плавно видихати повітря у пляшечку.
«Буря» – рот трохи відкрити. Широким кінчиком язика впиратися у нижні зуби. Посередині язика покласти соломинку для коктейлю, кінець якої опустити в склянку з водою. Дути через соломинку так, щоб вода забулькала. Слідкувати за тим, щоб щоки не надувалися, губи були нерухомими.
«Фокус»:
а) рот трохи відкрити. Губи у посмішці. Широкий язик розслабити на нижній губі. На кінчик язика покласти паперовий квадратик, сніжинку чи метелика, різко здувати його (її), спрямовуючи повітряний струмінь вперед;
б) рот відкрити. Краї широкого язика підняти вгору. Покласти на кінчик носа ватку, здувати її, спрямовуючи повітряний струмінь вгору. Слідкувати, щоб щоки не надувалися та видихуваний струмінь повітря проходив посередині язика.
Надування повітряних кульок, пускання мильних бульбашок, ігри з вітрячками різних розмірів та форм, гра на дитячих музичних інструментах (губна гармошка, сопілка, труба тощо) також сприятиме розвитку мовленнєвого дихання.
Але слід пам’ятати, що стан мовленнєвого дихання напряму залежить від достатньої сформованості звичайного (фізіологічного) дихання. Саме правильне фізіологічне дихання забезпечує очищення легень і збагачення їх киснем, слугує для профілактики нежиті та респіраторних захворювань. Тому доцільно навчати дитину виконувати різні види вдихів і видихів та їх комбінацій: глибокий вдих і видих через ніс, потім через рот, чергувати вдих носом і видих ротом, вдих і видих через одну ніздрю. Коли глибокий вдих і видих вже засвоєні, варто переходити до вироблення уміння здійснювати легкий, короткий вдих і тривалий плавний видих. Під час прогулянок на свіжому повітрі варто пропонувати дитині повільно робити вдих носом і ще повільніше здійснювати видих, обов’язково контролюючи правильність їх виконання. Видих повинен тривати у півтора-два рази довше, аніж вдих. Видих краще робити на 4 кроки, тоді як вдих – тільки на два. Особливо такий спосіб дихання є доцільним при швидкій ходьбі та повільному бігу. З метою попередження виникнення та зняття психоемоційного напруження в мовленні потрібно слідкувати, щоб перед новим вдихом дитина робила невеличкі паузи і тільки потім на видиху починала говорити.
Якщо виконання навіть однієї вправи викликає у дитини утруднення, потрібно звернутися до вчителя-логопеда з метою обстеження та надання вчасної допомоги.
Автор: Юлія Рібцун, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник
відділу логопедії Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України